Диборид титану можна одержати різноманітними методами, включаючи, але не обмежуючись, прямий синтез, термічний метод бору, електроліз розплаву, метод із зануренням металу, вуглецевий термічний метод, саморозповсюджуваний високотемпературний синтез (SHS), метод осадження з парової фази та розчин - гелевий метод. Конкретний вступ такий: 12
Метод прямого синтезу: порошок титану та порошок бору високої чистоти безпосередньо поєднуються при високій температурі з утворенням дибориду титану. Цей метод дорогий і зазвичай використовується лише в лабораторіях.
Боротермічний метод: оксид титану і порошок бору взаємодіють при вищій температурі з утворенням дибориду титану. Цей метод має нижчу температуру реакції, але вимоги до чистоти сировини та співвідношення вищі.
Метод електролізу плавлення: оксид титану реагує з боратами та фторидами лужних (або лужноземельних) металів в умовах електролізу розплаву з утворенням дибориду титану.
Карботермічний метод: Використовуючи карботермічний метод відновлення, вуглець використовується як відновник для реакції з оксидом титану при високій температурі з утворенням дибориду титану. Це метод, який широко використовується в промисловому виробництві.
Високотемпературний синтез, що саморозповсюджується (SHS): цей метод використовує порошок магнію як відновник, ініціює реакцію через запальник і використовує тепло, що виділяється в результаті реакції, для завершення синтезу. Діборид титану, отриманий цим методом, має малий і рівномірний розмір частинок, але є технічні труднощі.
Метод осадження з парової фази та золь-гель метод: ці два методи використовують газову фазу та стан золю як початковий стан відповідно для отримання дибориду титану за допомогою хімічних реакцій та процесів гелеутворення. Ці два методи зазвичай придатні для підготовки в лабораторних масштабах.
Ці методи мають свої переваги та недоліки. Вибір методу залежить від необхідної чистоти продукту, вартості виробництва та конкретних вимог до розміру та морфології частинок продукту.